Немає поки що в Україні філософії заощаджень. Наче і совкові часи хтозна коли закінчилися, а все ще тліє якась надія у людей на утримання від держави. Або на чудо, мабуть. Є звісно ті, хто активно інвестує, зберігає кошти, та відсоток їх маліший малого.
Більшість так і живе за скопійованим одне у одного сценарієм відносин з грошима:
18 – 25 років: та ще все встигну, буду поки що насолоджуватися життям
25 – 35 років: часу все ще багато, наразі будую кар’єру!
35 – 45 років: так багато планів та витрат, хай трохи пізніше почну заощаджувати.
45 – 55 років: ну мабуть самий час. А чому так дорого??
55 – 65 років: чому я не заощаджував раніше?
65 + років: ну і за який кошт мені тепер жити?
Як казав Ейнштейн: «Найбільша дурість — робити одне й те саме, а сподіватися на інший результат».
То я пропоную інший алгоритм:
1. Визначитись де ти на віковій шкалі, тобто скільки ще є приблизно активного часу?
2. Який капітал вже зібрано?
3. Скільки ще потрібно, виходячи з потреб та планів пожити 😉
4. Якщо є питання де встигнути ті гроші заробити – пиши мені, Вєрі Терській😉
Та і взагалі, якщо хочеш мати не “пенсію”, а “найдовшу в житті відпустку” – то починай робити інші дії вже зараз.
Віра Терська |10/10/2022